Незважаючи на війну, постійні обстріли та будні у бомбосховищах – наше улюблене місто не здається. І ми разом із ним. Тяжко думати про все, що сталося за останній місяць. Ще важче казати. Але де б ми не були, кожен із нас намагається допомогти своїй країні по-своєму. Адже поки ми єдині – ми непереможні.

Здається, що це було так давно, у тому мирному житті – ми сподівалися, що в новому році не буде погіршення епідеміологічної обстановки та нових локдаунів, щоб наша улюблена школа могла знову влаштовувати великі концерти та проводити заняття без жодних обмежень. Зараз період коронавірусу здається не такими вже й поганими. Одне можна сказати точно. За часів Covid-19 ми навчилися працювати онлайн та вести заняття з будь-якої точки земної кулі. І зараз багато викладачів ДМШ №5 проводять заняття дистанційно. Ми всі працюватимемо, поки наші юні учні потребують нас. У ці темні для українського народу часи ми не повинні забувати про нашу культуру і, звичайно, про наших дітей. А коли війна закінчиться двері нашої рідної школи знову відчиняться і в її стінах залунає дитячий сміх упереміш із музикою.

Навіть зараз жителі нашого міста та всієї нашої великої країни не забувають про мистецтво і тим самим намагаються допомогти одне одному. Наприклад, нещодавно в інтернеті з’явилося відео з маленькою дівчинкою, яка співала пісню з мультфільму “Холодне серце” в одному з київських підвалів і тим самим зворушила і зігріла серця не тільки тих, хто знаходився з нею поруч у той момент, але й мільйонів глядачів по всьому. світу. Тепер Амелія Анісович перебуває у безпеці і навіть виступила на благодійному концерті у Польщі. Разом з іншими виконавцями юна киянка зібрала близько 828 тисяч доларів для підтримки Польської гуманітарної акції. Ця організація допомагає жертвам війни.

Багато українських дітей опинилися за межами своєї рідної країни. І це не відпустка і не канікули, а нове середовище, де все тяжко і незрозуміло. Звичайно, всі вони сумують за домом і знайомим вулицям. Так діти, які знайшли притулок у країнах ЄС, малюють не Ейфелеву чи Пізанську вежу, не прекрасний старовинний Краків, а улюблений Харків – Благовіщенський собор, наш вокзал, будинок зі шпилем та стрілку.

Але не всім дорослим та дітям вдалося доїхати до безпечного місця в Україні або за її межами. Багато хто все ще перебуває у Харкові. Але змушені сидіти у підвалах, льохах і, звичайно, метро. Хто б міг подумати, що харківський метрополітен стане притулком для стількох людей. Тут життя не стоїть на місці. Усі метушаться, готують їжу у вагонах електропоїздів, розвішують білизну після прання біля скляних дверей та вчаться жити разом. Але діти й у метро діти. Їх живий розум потребує творчості та нових знань. Так авторська художня студія “Aza Nizi Maza” почала проводити заняття для юних талантів у стінах станції метро “Історичний музей”. Діти створюють просто фантастичні роботи та прикрашають ними станцію. Сподіваємося, що після перемоги – всі ми зможемо відвідати виставку їхніх малюнків.

Але й на цьому культурне життя у харківському метро не закінчується. Останнім часом тут встиг виступити Святослав Вакарчук і навіть відбулося відкриття фестивалю класичної музики – Kharkiv Music Fest-2022. “Цього разу відкриття фестивалю відбулося не в урочистій обстановці великої зали Харківської філармонії, і не публіка йшла до нас, а ми прийшли до слухачів у бомбосховища. Тому що музика може дати так багато – надію, втіху, підтримку та волю до перемоги” – пишуть організатори фестивалю. Струнний квінтет виконав композиції Баха, Шуберта, Дворжака, Скорика, а також сучасні інтерпретації народних українських пісень, написаних молодим харківським композитором Володимиром Богатирьовим для цього концерту.

Друзі! Сподіваємося, що на нас чекає ще безліч концертів, виступів, художніх виставок та свят у вільній та незалежній Україні. Віримо, що ми вистоїмо та переможемо у ці тривожні та небезпечні часи. Бажаємо вам мирного неба та відсутності пострілів.

                                                     Катерина Таманцева – редактор сайту школи